ВІДГУКИ ТА ОЦІНКА ЧИНОВНИКІВ ВЕРХОВНОЇ РАДИ
Залишити відгук, скаргу, повідомлення про порушення або подяку щодо народного депутата України, посадових осіб ВРУ, комітетів, фракцій, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини
ЗМІСТ:
Людмила Денісова - попередній Омбудсмен (звільнена 31 травня 2022 року)
Віктор Барвіцький - минулий Представник Уповноваженого з дотримання права на інформацію (звільнений влітку 2022 року)
__________________
Після призначення на посаду 15 березня 2018 року Людмила Денісова з метою "зменшення навантаження" об'єднала напрямок "звернення громадян" з напрямком "публічна інформація". Навіть станом на 15.02.2022 року на новому сайті Уповноваженого "право на звернення" входило до "права на інформацію", яке належить до напряму "громадянські та політичні права" (наразі після звільнення Денісової та призначення Дмитра Лубінець це виправили).
Це можна пояснити тим, що Денісову консультував "фахівець з конституційного права", її представник Віктор Барвіцький. Адже ці права є різними конституційними правами: право на інформацію закріплене ст.34 КУ, а право на звернення - ст.40.
Право на звернення є дуже важливим в реалізації громадянами інших прав: за зверненням можна подавати пропозиції, оскаржувати дії, повідомляти про порушення законодавства, клопотати про визнання прав, прохати сприяти в реалізації прав і навіть отримувати інформацію (не публічну). За зверненням можна оскаржити навіть відмову в задоволенні запиту на інформацію.
При належній реалізації всіх закладених в Закон України "Про звернення громадян" можливостей інструмент звернень громадян допомагає громадянам самостійно захищати свої права, викривати недоліки в роботі органів державної влади, здійснювати вплив на ці органи задля покращення їх роботи, припиняти порушення прав в діяльності суб'єктів владних повноважень.
Якщо цей інструмент не працює належним чином, то порушуються систематично права громадян. Це підтвердив голова КАС ВС Михайло Смокович 5 листопада 2021 року: «Усі ці звернення свідчать про те, що недовіра громадян до органів державної влади та місцевого самоврядування зростає, адже громадяни вбачають порушення своїх конституційних прав і свобод все частіше й частіше".
Денісова мала б замислитись та визнати, що особливий акцент та увагу треба приділяти саме захисту права на звернення - це є основа основ. Проте натомість, Денісова, її представники та Секретаріат не були обізнані з тонкощами Закону, не вивчали обов'язкову до застосування практику Верховного Суду, самі порушували норми Закону.
Позитивне в діяльності Денісової:
Роз'яснення щодо доступу до публічної інформації: В грудні 2020 року за фінансової підтримки Європейського Союзу та Ради Європи було видано РЕКОМЕНДАЦІЇ Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з питань додержання конституційного права людини і громадянина на доступ до інформації.
Роз'яснення щодо забезпечення прав на особистий прийом під час карантину: під час карантину проводилась робота щодо моніторингу додержання права громадян на звернення до суб’єктів владних повноважень через особистий прийом їх керівниками в умовах карантинних обмежень. За результатами моніторингу надавались рекомендації органам влади забезпечити право на особистий прийом за допомогою відеоконференцій або за наявності документів, що підтверджують вакцинацію, або негативного результату тестування на COVID-19.
__________________
Коротко про Віктора Барвіцького:
Призначений на посаду в березні 2018 року. Все своє трудове життя жив за бюджетні кошти - наші з вами податки. Виробив стійку позицію ненавидіти громадян внаслідок усвідомлення своєї неспроможності реалізувати себе в комерційному секторі.
Є представником примітивного "буквалістського" підходу. Суть цього підходу полягає в тому, що при забезпеченні прав громадян вичитується кожна буква та кома, а при обмеженні цих прав чи навіть їх порушенні суб'єктами владних повноважень - норми тлумачаться доволі широко. Згідно конституційних приписів повинно бути якраз навпаки (ст.3 та ст.19 Конституції України). Представників цього підходу дуже легко завести в створену ними ж юридичну пастку, наприклад, чиновник стверджує, що не розмістили на сайті публічну інформацію, тому що сайт перебуває в дослідній експлуатації. На питання: "Яка норма закону дозволяє не розміщувати інформацію на такій підставі?" - починається: чиновник випучує очі, з рота бризже слина, з носа вилітають шмарклі, проте сказати нічого не може.
В житті Віктора Барвіцького рухав його тесть - до грудня 2020 року суддя Верховного Суду Кузнєцов Віктор Олексійович, який навіть фінансово йому допомагає - в 2019 році подарував 1 млн гривень своїй доньці Дар'ї - дружині Віктора. Дар'я, за "збігом обставин", працювала в Секретаріаті Конституційного Суду України, і, вочевидь, саме вона була неформальним контактом щодо представництва Уповноваженого в цьому суді. До речі сам Віктор понад 10 років працював в Конституційному Суді помічником судді та науковим консультантом. Проте фахових знань з конституційного законодавства чомусь не здобув, хоча причина очевидна - "блат псує кадри".
"Висери" Віктора Барвіцького:
"Боротьба з громадськими організаціями"
В жовтні 2018 року громадськість вимагала звільнення Віктора, скаржилась на систематичні відмови Барвіцького розглядати звернення громадських організацій. Вітя пояснював це тим, що громадські організації та інші юридичні особи не підпадають під дію Закону України «Про звернення громадян».
Барвіцького не звільнили, констатували, що Вітя просто "дуркує" та не дуже розбирається в нормах Конституції України (за 10 років роботи в Конституційному Суді). В 2020 році Уповноважений Людмила Денісова зауважила, що, виявляється, "відповідно до статті 40 КУ усі мають право направляти звернення", крім того "Секретаріат вживає заходів для належного розгляду всіх звернень, як від громадян-фізичних осіб, так і від юридичних осіб".
Висновок: громадські організації заважали Віті байдикувати.
"Імпотенція Уповноваженого"
В 2020 році Вітя заявив, що "до повноважень Уповноваженого не належить здійснення правового аналізу дій, діяльності або бездіяльності суб'єктів владних повноважень" (від яких Уповноважений повинен захищати громадськість).
Після такого "висеру" виникає питання: "А як Вітя взагалі працює на цій посаді?". Відповідь, очевидна, Вітя працює на цій посаді так само як 10 років до цього працював в Конституційному Суді, тобто "ніяк".
Отже, за логікою Віті, результатом проведення перевірки або експертизи відповідно до пункту 6 статті 13 Закону України "Про Уповноваженого..." має бути просто "порушення прав людини наявні" або "порушення відсутні" без будь-якого юридичного обгрунтування та попереднього правового аналізу.
Висновок: Вітя не хотів напружуватися, він хотів за хвилину визначати наявність або відсутність порушення без обгрунтування. На питання: "Чому тут не має порушення?" Вітя відповідав просто: "Тому що я так сказав!".
Бажання Віті менше працювати було природнім, проте його не можна було виправдати на посаді, пов'язаній з захистом прав громадян. Крім того, Вітю демотивував той факт, що за 2020 рік він отримав менше, ніж середній начальник управління в Мін'юсті та менше, ніж середній головний спеціаліст в Мінцифрі. На що можна сказати: "Вітя, ти знав куди йшов! В комерційному секторі з твоєю кваліфікацією і цього не отримав би, тому мав би радіти, поки була можливість".